Йде до завершення процес створення спроможних громад на усій території України. Приблизно 4500 місцевих рад створили майже 1000 об’єднаних громад. Але близько 6500 і досі не беруть участі у реформі. Вже зрозуміло, що не далі як наступного року усі необ’єднані громади добровільно чи адміністративно об’єднаються чи доєднаються до ОТГ. Така ж доля може чекати і деякі дрібні об’єднані громади, створені не за перспективним планом і всупереч методиці формування громад, якщо нові пропозиції Уряду до зміни критеріїв спроможності стануть офіційними.
Ми спробували проаналізувати урядові пропозиції останніх днів, щоб громадам, об’єднаним і необ’єднаним, було зрозуміліше, до чого їм готуватися.
Не об’єднатися не вийде
Головна теза у виступах представників уряду, а також народних депутатів і представників офісу Президента – уся територія України вже наступного року, до місцевих виборів, має бути покрита спроможними громадами. Хоча зрозуміло, що маються на увазі потенційно спроможні громади. Бо зробити одразу усі громади спроможними, звичайно, неможливо, а от змоделювати об’єднання, спроможні до розвитку – більш реальне задання.
Тим не менш, кожна сільська, селищна, міська рада в Україні вже наступного року буде у складі об’єднання – факт, з яким вже ніхто не сперечається.
Об’єднаних теж об’єднуватимуть?
З сотень визнаних спроможними об’єднаних громад далеко не всі реально спроможні. У минулі роки рішення про їхню спроможність були більше політичними, ніж об’єктивними. Це факт, який визнають і в Уряді. Саме тому, майбутнє об’єднання, скоріше за все, торкнеться і якоїсь частини створених ОТГ.
Давайте розбиратися, яким ОТГ варто готуватися до добровільного чи адміністративного укрупнення і чому.
Нові критерії спроможності
В Уряді планують змінити методику формування спроможних громад, уточнивши критерії цієї спроможності. Поки це лише пропозиції, але громадам варто б було на них уже зважати.
Чинна методика передбачає, що «спроможна територіальна громада — територіальні громади сіл (селищ, міст), які в результаті добровільного об’єднання здатні … забезпечити належний рівень надання послуг, зокрема у сфері освіти, культури, охорони здоров’я, соціального захисту, житлово-комунального господарства, з урахуванням кадрових ресурсів, фінансового забезпечення та розвитку інфраструктури відповідної адміністративно-територіальної одиниці».
Там же згадується, що, крім міст обласного значення і районних центрів, ОТГ можуть утворюватися і навколо населеного пункту, яке «має відповідні кадрові ресурси, фінансове забезпечення та розвинуту інфраструктуру (зокрема, на території якого є загальноосвітній навчальний заклад I-III ступеня, проживає не менш як 250 дітей шкільного і 100 дітей дошкільного віку)».
Зараз ці критерії планують доповнити. По-перше, є пропозиція встановити мінімальну кількість населення для створення ОТГ. Пропозиція — в ОТГ має проживати не менше 5 тисяч осіб. Однак навряд чи цей критерій буде жорстким, особливо для тих вже об’єднаних громад, де відхилення від цього показника невелике, а інші критерії — в нормі.
Щодо інших критеріїв.
Спроможними пропонують визнавати лише ті громади, індекс податкоспроможності яких не менше 0,3. Тобто в спроможній ОТГ розмір податку на доходи фізичних осіб на одну людину має складати не менше 30% від загального показника по країні.
Також в Уряді пропонують визнавати спроможними громади, частка місцевих податків та зборів у власних доходах якої не менше 10%.
Інфраструктура як критерій спроможності
Чотирирічний досвід роботи об’єднаних громад свідчить — навіть якщо громада має усю необхідну для надання послуг інфраструктуру, це ще не означає, що вона спроможна надавати усі ці послуги якісно. І навпаки, якщо громада не має, скажімо, власного ЦНАП, це теж не завжди значить, що вона неспроможна надавати якісні адміністративні послуги.
Буває наприклад так, що громада має десяток загальноосвітніх шків, у більшій половині з яких вчиться менше 50 учнів. Вартість навчання цих учнів величезна, а якість – далеко не найвища. Є також громади, де застарілі бібліотеки працюють чи не в кожному селі, але туди ніхто не ходить. Існують навіть випадки, коли ОТГ не забирає на свій баланс навчальні, культурні чи медичні заклади, що є на її території. Їхнє фінансування досі здійснюється через район. Чи можна назвати такі громади спроможними?..
Але буває й так, що громада, не маючи власного ЦНАП, чи лікарні, надає ці послуги жителям якісно через співробітництво з сусідньою громадою, що має цю інфраструктуру.
Саме тому в Уряді вирішили, що при перегляді перспективних планів формування громад необхідно зважати ще й на оптимальність мережі об’єктів надання послуг, на те, щоб послуга була максимально якісною, а не лише максимально наближеною.
У Мінрегіоні вже спільно з іншими міністерствами і з усіма облдержадміністраціями інвентаризують мережу закладів надання послуг по всій країні: освіти, медицини, соціальних послуг, культури, спорту, безпеки тощо. В Уряді хочуть до кінця року змоделювати бачення, як зробити цю мережу закладів ефективною. І в майбутньому надавати державну підтримку лише тим закладам, які до цієї мережі увійдуть.
Ця оптимальна модель має корелюватися з майбутніми уточненими та допрацьованими перспективними планами формування громад.
Що в підсумку
Чи всі з уже створених ОТГ відповідають критеріям спроможності, про які заговорили в Уряді? Звичайно, ні. Тому таким громадам варто вже зараз чесно собі у цьому зізнатися і сформувати варіанти свого подальшого розвитку. Робити це краще спільно з обласними держадміністраціями, які надалі одноосібно відповідатимуть за створення перспективних планів формування громад області (після прийняття законопроекту №2189).
Чи є ще час для консультацій, обговорень і пошуків оптимальних моделей об’єднання громад? В Мінрегіоні вважають, що так. Там розуміють, що механічне укрупнення неспроможних громад автоматично не призведе до їх спроможності, треба приймати виважені, прораховані і узгоджені рішення, які наблизять якісні послуги до людей, створять однакові можливості для соціально-економічного розвитку кожної громади в країні. А для цього зусиль лише Мінрегіону замало – необхідна співпраця усіх учасників реформи: органів місцевого самоврядування та їх асоціацій, уряду, місцевих державних адміністрацій та міжнародних партнерів…
Матеріал підготовлений в рамках Проекту Української асоціації районних та обласних рад «Моделювання адміністративно-територіального устрою на субрегіональному рівні», що реалізовується за підтримки Програми Ради Європи «Децентралізація і реформа місцевого самоврядування в Україні».
Погляди, викладені у матеріалі, належать її авторам і не можуть ні за яких обставин вважатися такими, що виражають офіційну позицію Ради Європи.
Джерело: УАРОР
