ХМЕЛЬНИЦЬКА ОБЛАСТЬ

ХМЕЛЬНИЦЬКА ОБЛАСТЬ

Загальні відомості про Хмельницьку область
Площа 20.6 тис.кв.км, 3.4% від території України.
Відстань від міста Хмельницького до міста Києва:
– залізницею – 366 км
– шосейними дорогами – 384 км

Дата утворення області – 22 вересня 1937 року

Географічні дані

Область розташована на південному заході Східно-Європейської рівнини в зонах лісостепу і мішаних лісів (Полісся). По території області протікає понад 3 тисячі річок і потічків. Найбільші ріки – Дністер, Південний Буг, Горинь, Случ, Збруч, Смотрич. Область має 60 водосховищ з обсягом води 153 млн.куб.м, 1799 ставків. Найбільші водосховища – Дністровське та Щедрівське на Південному Бузі. По запасах водних ресурсів регіон займає 6 місце в країні. Клімат помірно-континентальний. Середньорічні температури: літня +19 град.С, зимова – 3 град.С. Максимальна літня температура 36-38 град. С тепла, зимова 31-35 град. С морозу. Кількість опадів 510-580 мм (середньорічна). Грунти переважають сірі опідзолені та чорноземи.

Кордони

Хмельниччина межує на сході – з Вінницькою, на заході – з Тернопільською, на північному заході – з Рівненською, на півночі – з Житомирською та на півдні – з Чернівецькою областями. Працює Подільська регіональна митниця, у Хмельницькому аеропорту діє пункт пропуску через державний кордон України.

Адміністративно-територіальні одиниці

Кількість адміністративних районів – 20: Білогірський, Віньковецький, Волочиський, Городоцький, Деражнянський, Дунаєвецький, Ізяславський, Кам”янець-Подільський, Красилівський, Летичівський, Новоушицький, Полонський, Славутський, Старокостянтинівський, Старосинявський, Теофіпольський, Хмельницький, Чемеровецький, Шепетівський, Ярмолинецький.

Міста обласного підпорядкування – 6: Кам”янець-Подільський, Нетішин, Славута, Старокостянтинів, Хмельницький, Шепетівка.

Міст районного значення – 7

Селищ міського типу – 24

Сільських населених пунктів – 1414

Сільських рад – 265

Селищних рад – 24

Міських (міст районного значення) рад – 7

Міських (міст обласного значення) рад – 6

Об^,єднаних територіальних громад – 51

Всього в області 1451 населений пункт.

Чисельність наявного населення станом на 01.12.2020 р. – 1 мільйон 245 тисяч.

ХМЕЛЬНИЦЬКА ОБЛАСТЬ (історія області)

 Хмельницька область (до 1954 року— Кам’янець-Подільська область) — адміністративно-територіальна одиниця у складі України. Утворена 22 вересня 1937 року. Межує на сході з Вінницькою областю, на північному сході — з Житомирською областю, на північному заході — з Рівненською областю, на заході — з Тернопільською областю, на півдні — з Чернівецькою областю. Територія – 20,6 тис. кв. км (3,3 % від території України).

Населення – 1261 тисяч осіб (на 1 травня 2019 року).

Центр — м. Хмельницький. В області — 20 районів, 13 міст, 24 селища міського типу, 254 сільських ради, 1409 сіл та 5 селищ. Статус міст обласного значення мають Кам’янець-Подільський, Нетішин, Славута, Старокостянтинів, Хмельницький та Шепетівка. Структуру місцевого самоврядування формують 312 місцевих рад: Хмельницька обласна рада, 20 районних рад, 6 міських рад обласного значення,7 міських рад районного значення, 24 селищних ради та 254 сільських ради. У їх числі і ради об’єднаних територіальних громад: 7 міських,18 селищних та 26 сільських.

Область лежить у лісостеповій зоні у межах центральної частини Волино-Подільської височини. Поверхня дуже розчленована долинами річок, численними ярами та балками. Основні корисні копалини — будматеріали. Клімат помірно континентальний, з м’якою зимою і теплим вологим літом. Річки на території області належать до басейнів Дніпра та Дністра.

Перші літописні згадки про цей край з’являються майже через сто років після фактичного його входження до складу Київської Русі.

Територія області заселена з часів палеоліту. У ІХ—Х століттях тут жили східнослов’янські племена древлян, бужан, волинян і хорватів, які протягом Х століття були підкорені київськими князями. З ХІІ століття північно-східна частина сучасної Хмельниччини належала до Київської землі, північно-західна — до Волинської землі, південна — до Галицької землі. Після монголо-татарської навали більша частина території Хмельницької області контролювалася Золотою Ордою. З середини ХІV століття північна частина області належала до Волинської землі (потім — Волинського воєводства) у складі Великого князівства Литовського, а південна — до Подільського князівства, а потім — до Подільської землі (пізніше — Подільського воєводства), яка після перипетій другої половини ХІV — початку XV століття відійшла до Королівства Польського. З 1569 року- уся територія Хмельницької області — у складі Речі Посполитої. Під час Національної революції 1648—1676 років територія області стала ареною бойових дій і зазнала спустошення. У 1672—99 роках “подільська” частина сучасної Хмельниччини належала Османській імперії.

Після приєднання Правобережної України до Російської імперії (1793) територія сучасної Хмельницької області. входила до Ізяславського намісництва і Подільського намісництва, з 1797 року — до Подільської губернії та Волинської губернії. У 1923 році на території області було створено Кам’янецьку округу, Проскурівську округу і Шепетівську округу. У 1925 році ліквідовано Подільську губернію. У лютому 1932 року територія області ввійшла до складу Вінницької області. 22 вересня 1937 року постановою ЦВК СРСР утворено Кам’янець-Подільську область з центром у Кам’янці-Подільському. Область поділялася на 36 адміністративних районів, було також три міста обласного підпорядкування (Кам’янець-Подільський, Проскурів та Шепетівка), вісім міст районного підпорядкування, 22 селища міського типу і 474 сільських ради.

 У 1941 році обласний центр перенесено до Проскурова, але область залишалася з попередньою назвою. На 1938 рік в області налічувалося 33 райони. Кількість районів не раз змінювалася (1941 — 37, 1960 — 21, 1965 — 16, 1972 — 20, 1993 — 20).

Під час Другої світової війни територія Хмельницької області була окупована гітлерівцями (липень 1941 — березень 1944) і входила до Рейхскомісаріату Україна.

Післявоєнні роки відзначаються подальшим розвитком усіх галузей промисловості. Вироби промислових підприємств області експортувалися у 50 країн світу. Зросла матеріально-технічна база у сільському господарстві.

Указом Президії Верховної Ради УРСР від 16 січня 1954 року місто Проскурів  було перейменовано на Хмельницький, а область з Кам’янець-Подільської – на Хмельницьку.

Спеціалізація промисловості — виробництво сільськогосподарської техніки і електротехнічного обладнання, цементу, продовольства (зокрема цукру), паперу.

За останній час область зміцніла та оновилася.

Після оголошення української незалежності Хмельниччина крок за кроком рухається вперед. В області активно розвивається підприємництво, аграрний сектор. Відбулися перетворення у харчовій, легкій та машинобудівній галузях, виробництві будівельних матеріалів. Флагманом енергетики України стала надпотужна Хмельницька атомна електростанція, біля якої виросло красиве та сучасне місто Нетішин.

Відроджуються та розвиваються виробничі потужності, щедрими врожаями радують нас хлібороби, міцніють підприємства малого та середнього бізнесу.

Багатий наш край і на сировинні ресурси. Область має потужні запаси лікувальних і столових вод. Різноманітними є її флора і фауна, неповторними ландшафт та краєвиди Дністра.

Зміцнилася науково-освітня сфера – в області діє 18 державних і приватних вишів, найбільшими з яких є Хмельницький національний університет та Кам’янець-Подільський національний університет імені Івана Огієнка. Майже в кожному населеному пункті відбудовано або заново споруджено церкви, костели, інші храми, які представляють широку палітру конфесій і вірувань.

На Хмельниччині є чимало цікавих та неповторних місць для туристів. Зокрема, історико-культурні заповідники: “Кам’янець”, національний історико-архітектурний заповідник, державний історико-культурний заповідник “Самчики” (палацово-парковий ансамбль у с. Самчики Старокостянтинівського району), державний історико-культурний заповідник “Меджибіж”. Архітектурні пам’ятки: церква-фортеця Покрови Пресвятої Богородиці у Сутківцях, домініканський монастир у Летичеві (ХV—ХVІІІ ст.), замок, міська брама і синагога у Сатанові (1ХV— ХVІ ст.), замок у Старокостянтинові (ХVІ ст.), монастир бернардинів в Ізяславі (поч. ХVІІ ст.), садиба в Антонінах (друга пол. ХVІІІ ст.), палац у селі Маліївці Дунаєвецького районуну (кінець ХVІІІ ст.), Михайлівська церква у селі Велика Радогощ Ізяславського району (ХVІІІ ст.). Збереглися також цікаві археологічні пам’ятки: давньоруського городища — рештки літописних Тихомля, Кудина, Губина, печерний монастир у Бакоті (Свято-Михайлівський Бакотський монастир), Траянові вали.

Потенціал Хмельниччини великий, але найбільше багатство області є його мешканці – щирі, працьовиті, високодуховні люди, які безмежно люблять і шанують свій край.

Природні ресурси (корисні копалини)

У даний час в Хмельницькій області розвідано 372 родовища 23 видів корисних копалин. Експлуатується 167 родовищ без врахування дрібних кар’єрів, що розробляються сільськогосподарськими підприємствами для власних потреб. В основному, це родовища цегельночерепичної сировини, будівельного каменю, вапняків для цементної та цукрової промисловості, каолінових глин.

Область є одним із головних постачальників карбонатної сировини для цукрової промисловості України. Із семи розвіданих родовищ (загальні запаси 129,4 млн.тонн) розробляється чотири. У них зосереджено 32,8 млн.тонн сировини.

Заповідники

Національний історико-архітектурний заповідник «Кам’янець»; – державний історико-культурний заповідник «Межибіж»; – державний історико-культурний заповідник «Самчики»; – національний природний парк «Подільські Товтри».

ПАСПОРТ ОБЛАСТІ 2020

Друкувати