Міжнародний день пам’яті жертв Голокосту, який відзначається щорічно 27 січня, запроваджений рішенням Генеральної асамблеї ООН у 2005 році.
У роки Другої світової війни від рук нацистів загинули мільйони єврейських жінок, чоловіків та дітей. За інформацією Національного історико-меморіального заповідника «Бабин Яр», у той час на території України було вбито орієнтовно 1 мільйон 580 тисяч євреїв. З них 115 тисяч – на території нинішньої Хмельниччини. Близько шести мільйонів євреїв, що становить третину населення євреїв всього світу, також незліченної кількості представників інших національностей, в тому числі й українців, нацисти утримували у спеціальних таборах смерті.
З нагоди Міжнародного дня памʼяті жертв Голокосту у місті Хмельницький відбулися пам’ятні заходи біля пам’ятного знаку на будинку № 15 на вулиці Вайсера, що в обласному центрі. Пам’ятна дошка була встановлена чотири роки тому на місці єврейського гетто, яке діяло в Проскурові у 1941-1942 роках. В цій частині міста створили житлову зону, куди у роки Другої світової війни насильно переміщували євреїв з метою ізоляції їх від неєврейського населення. Туди звозили не лише місцевих мешканців, а й євреїв з навколишніх сіл та містечок. Люди проживали у тюремних умовах за колючим дротом, під прицілом автоматів. Під гетто у Проскурові були виділені єврейські квартали від Південного Бугу по вулиці Кам’янецькій до вулиці Подільської, по ній до вулиці Проскурівського Підпілля і знов до Південного Бугу. Одночасно в цьому гетто перебувало три тисячі євреїв.
У мітингу-реквіємі під гаслом «Ніколи знову» взяли участь заступник керівника виконавчого апарату обласної ради Тетяна Зеленко, представники обласної військової адміністрації, міської ради, члени єврейської громади міста.
Хвилиною мовчання присутні вшанували пам’ять ненароджених поколінь, невинно замордованих та закатованих людей.
«Ми сьогодні усі разом згадуємо жертв всесвітньої трагедії, жертв не лише єврейської громади, а й багатьох інших спільнот, які були багато років тому жорстоко знищені нацистською Німеччиною. Насправді, це не просто велика трагедія, а катастрофа гуманізму і людяності, – сказала Тетяна Іванівна, звертаючись до учасників мітингу. – На жаль, геноцид повторюється. Страшні часи переживає Україна. Це Буча, Ірпінь, де загинули десятки тисяч цивільного населення. Це Оленівка, де знищили хлопців, які захищали нашу державу. Згадаймо жертв українського геноциду – окрім українців, це і євреї, і поляки, і багато інших національностей, які полягли, захищаючи українську державу. Просимо Господа, аби пом’янув всіх полеглих більше восьми десятків років тому за єврейський народ, загиблих за незалежність України і дав нам усім сили дочекатися Перемоги. Слава Україні!».
У своїх виступах колишні в’язні гетто, учасники геноциду згадали нелюдські страждання тих часів. Також звучали молитви за мир.
Вічна пам’ять усім жертвам Голокосту!
