Початок ХХ століття – період активного розвитку кінематографа по всій Європі. Саме така тенденція дала поштовх для будівництва перших кінотеатрів на Поділлі, або як тоді говорили – ілюзіонів.
У 1910 році на першому поверсі прибуткового будинку на тодішній вулиці Олександрівській місцевий підприємець Йосип Штейншлегер відкрив ілюзіон “Модерн”, який став найкращим серед інших кінотеатрів Проскурова. Будинок, у якому знаходився сто років тому ілюзіон “Модерн”, зберігся донині та знаходиться за адресою вулиця Проскурівська,18 у Хмельницькому.
Розкішно оформлений кінотеатр створював особливу атмосферу, яка завжди приносила задоволення відвідувачам. Перше приємне враження на гостей справляли масивні дерев’яні двері з декоративним різьбленням. Внутрішнє оздоблення кінотеатру було також високого рівня. Прогулянка просторим нижнім залом дивувала художнім оздобленням стін, великими дзеркалами; навіть плитка на підлозі мала приємні відтінки та візерунки. Ці всі деталі “налаштовували” глядача отримувати задоволення від перегляду нової кінокартини.
Зал для перегляду фільму також був дорого оформлений. Перше, на що звертали увагу глядачі – це яскраві оксамитові штори і завіса.
У кінотеатрі “Модерн” одночасно могли дивитися фільм 200 глядачів. При цьому, кінозал був облаштований таким чином, що можна було зручно розмістити як місця за невелику плату, так і більш привілейовані місця. Перші ряди були популярними у населення з невеликими статками, адже 5 рядів лавок були найдешевшими. Наступні за ними – м’які стільці. А найкращими місцями для переглядів вважали бокові, адже там були розташовані крісла та навіть дивани.
Ще однією втіхою для відвідувачів господар кінотеатру вважав відкритий у кінотеатрі буфет з найкращими напоями та частуванням. Відвідувати такий заклад любили як місцеві жителі, так і глядачі з сусідніх міст та регіонів.
Історичні записи про кінотеатр “Модерн” розповідають, що сам власник настільки любив свій кінотеатр, що жодного разу не пропускав сеанс. У нього навіть було облаштоване власне глядацьке місце.
Цікавим є ще один історичний факт: для того, щоб отримати дозвіл на показ фільму для школярів та студентів, його спершу переглядав спеціально уповноважений інспектор, який і виносив рішення. Доля показу повністю залежала від професійної думки такого “критика”.
У 1921 році радянська влада націоналізувала кінотеатр, але одразу зіткнулася з проблемою – кого призначити директором? Перебравши багато кандидатур, цю посаду запропонували авторитетному і досвідченому … Йосипу Штейншлегеру. От такий вийшов курйоз – колишній власник “Модерну” став директором свого ж кінотеатру.
У 1926 році “буржуазну” назву кінотеатру змінили на нову – “Зірка комунізму”. Під таким ім’ям кінотеатр проіснував усього два роки, після чого будинок перейшов у розпорядження інших установ.
