Територія Дунаєвецької міської громади дуже багата на панські маєтки. Село Голозубинці, розташоване на півшляху між Дунаївцями та Великим Жванчиком, – не є виключенням.
Голозубинці відомі з 30-х років XVI століття. У XVIII – на початку ХІХ століття поселення належало графам Красінським. Ймовірно, що саме тоді власниця Антоніна Красінська заклала голозубинецький парк, в якому згодом було побудовано палац.
У першій половині ХІХ століття в Голозубинцях володарював генерал Вінсент Красінський із дружиною княжною Марією Радзівіл. У 50-х роках вони продали свої володіння судді Віктору-Миколаю Скібневському. Згодом, наприкінці 1870-х років, його син, Віктор-Зигмунд Скібневський замовив у архітектора Томаша-Оскара Сосновського проєкт будівництва родинного палацу, який і було побудовано в ландшафтному парку на пагорбі.
Розташування голозубинецького палацу дуже мальовниче – на схилах річки Студениці. Його побудували невеликого розміру та прямокутної форми. Зі сторони партеру він мав вигляд одноповерхової будівлі з парковим фасадом. На час побудови споруди фасад мав великий балкон з балюстрадою. До наших днів на фасаді палацу збереглися три ризаліти.
Наприкінці XIX – на початку ХХ століття голозубинецький палац було значно розширено та зведено декілька прибудов. Проєкт реконструкції розробив маловідомий барон Горох. Тоді було дещо підвищено центральний ризаліт, а над портиком влаштовано напівкруглу лоджію.
Існують письмові згадки про те, що в палаці було чимало гарних старих картин голландської школи, родинних портретів, а також палісандрових меблів. В окремій залі зберігався турецький намет, який був привезений Скібневськими з подорожі до Аравії. В бібліотеці палацу були зібрані рідкісні книги з філософії та психології, а також родинний архів за кілька століть.
Після революції 1917 року в палаці Скібневських розташовувався ветеринарний технікум. З 1956 року й досьогодні будівля використовується для потреб закладів охорони здоров’я.
Фото: з мережі Інтернет
