Садибу з палацом та парком у Великому Жванчику заклав у 1868 році поміщик Ігнатій Хелмінський. У 1881 році до палацу прибудували вежу.
Після смерті господаря маєтку один із двох його синів Сигізмунд Хелмінський програв у карти поміщику Матвію Крупенському свою половину палацу. У 1902 році Крупенський викупив і другу частину будівлі, ставши повноправним власником маєтку.
Після жовтневого перевороту 1917 року Крупенський виїхав до Польщі. Селяни пограбували палац та спробували його спалити, проте зусиллями місцевого священика будівлю вдалося зберегти.
У 1953 році в приміщеннях садиби розмістився протитуберкульозний санаторій, який у 1972 році перепрофілювався у дитячий пульмонологічний санаторій. У перебудованій стайні розмістилася сільська школа.
У 2023 році за сприяння та при допомозі уряду Румунії приміщення палацу почали переплановувати під санаторій для дітей з обмеженими фізичними особливостями.
Донині палац Хелмінських – величний і загадковий. На щастя, у радянські часи будівлю радикально не перебудували, тож тут залишилося дуже багато автентичного: і зовнішня ліпнина, справжні панські сходи, і столітні дерев’яні двері, просторі кімнати, і вежа для покоївок, водонапірна башта.
Досі панські погреби слугують місцем для зберігання продуктів. До соляної кімнати, облаштованої для релаксації та лікування легеневих хвороб, й нині ведуть двері з конусоподібним склепінням. Навіть ззовні палац ще той, не заліплений сучасною штукатуркою, з практично незіпсованим фасадом.
У колишніх палатах нині облаштовані затишні кімнати для дітей та кабінети для лікувальних процедур. В середині ще можна побачити і старовинну ліпнину, і окрасу палацу – дерев’яні сходи, склепіння над дверима, які не зазнали перебудови.
