Щороку 21 лютого починаючи з 2000 року увесь світ відзначає Міжнародний день рідної мови, або Міжнародний день материнської мови.
Рідна мова для кожної людини є важливим елементом культурної свідомості. Вона накопичує традиції й досвід попередніх поколінь й дозволяє передати їх нащадкам. Мова – це історія народу, його світогляд. Без своєї мови, своєї самобутньої культури немає народу.
Українська поетеса Ліна Костенко влучно зауважила: «Нації вмирають не від інфаркту, спочатку їм відбирає мову». Знати, берегти рідну мову – обов’язок кожної людини. Народ, який не усвідомлює значення рідної мови, її ролі в розвитку особистості, не може розраховувати на гідне місце в суцвітті народів.
В історії української мови були доволі складні часи – її забороняли, викорінювали з побуту, культурного та політичного життя. Втім, попри всі складнощі, український народ зміг зберегти свою квітучу мову, якою нині розмовляють мільйони людей по всьому світу.
Сьогодні, в умовах спротиву українців повномасштабному російському вторгненню, за українську мову, за національну ідентичність та право бути господарями на своїй землі борються кращі сини та доньки країни. Мова є потужною рушійною силою, яка об’єднала українців і весь світ та веде до Перемоги України.
Особливо трепетно сприймається значення української мови з вуст внутрішньо-переміщених осіб зі східних та південних регіонів, які через російську агресію проживають на Хмельниччині. Окремі з них висловлюють свою любов до рідної мови через поезію. Як от, Тетяна Григоренко з міста Дружківка Донецької області, відвідувачка Центру видачі гуманітарної допомоги обласної ради, яка у своєму вірші висловлює переконання:
«…Я знаю: скінчиться оця війна,
І зникне з України лихо й скрута,
І на «Донбас–Арені» залуна,
Улюблена – Червона рута».
У Міжнародний день рідної мови набуває особливого сенсу заклик: любіть, плекайте і поважайте свою рідну мову! Нехай мова завжди залишається сильним і потужним інструментом не лише спілкування, а й потужною зброєю!
