Ми завжди були з Шевченком, а він був з нами – повсякчас, на кожному крутозламі історії, на всіх шляхах нашої боротьби за національну ідентичність.
Тарас Григорович є не тільки геніальним поетом, художником, а й справжнім символом боротьби українського народу. Його творчість досі актуальна, а його внесок у розвиток української культури неоціненний.
Навіть у найтемніші часи заборон, утисків та окупацій люди знали: там, де немає Шевченка – там не буде й України. З його словами і з його заповітами наші прадіди кидалися у вогонь перших революцій, виходили на соборне віче 1918-го, лягали в холодні сніги під Крутами, відвойовували забраний більшовиками хліб у закатованих голодом селах. Вони брали його «Кобзар» і в окопи Другої світової, і в потаємні повстанські криївки, і в довгі табірні ночі політичних заслань, і на вогненні барикади Революції Гідності. Там, на Майдані, Шевченко був усюди. Його словами досі звертається до нас один із перших героїв Небесної сотні Сергій Нігоян…
Рік тому в наш український дім увірвалася повномасштабна війна. І сьогодні ми захищаємося й перемагаємо, маючи за зброю могутні Тарасові слова: “І вражою злою кров’ю волю окропіте!..”
Дорогі земляки! Відчуймо себе єдиними. Станьмо у цей гіркий час пліч-о-пліч, як козаки-богунівці в Берестецькому полі чи вояки УПА у волинських лісах, як Небесна сотня на Інститутській чи кіборги в Донецькому аеропорту, як захисники Бахмута чи мирні мешканці кожного українського міста перед рашистськими військами.
Шлях до перемоги завжди важкий і кривавий. Але час, який ми переживаємо – великий. Чинімо за Кобзаревим заповітом: «Борітеся – поборете! Вам Бог помагає!» А якщо з нами Бог – то хто проти нас?
І вірмо, що “на оновленій землі врага не буде, супостата, а буде син, і буде мати, і будуть люде на землі”.
Слава Україні!..
Слава Героям!
