У зв´язку з вторгненням Росії в Україну Верховна Рада України запровадила воєнний стан. Таке рішення ухвалено на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони й відповідно до українського законодавства.
При воєнному стані державні органи влади, військове командування, військові адміністрації (їх можуть запровадити в певних областях), органи місцевого самоврядування отримують повноваження, які необхідні для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки.
Згідно з Указом Президента «Про введення воєнного стану в Україні», воєнний стан запроваджується строком на 30 діб.
Військове командування разом із Міністерством внутрішніх справ України, іншими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування має забезпечити передбачені Законом України «Про правовий режим воєнного стану» заходи й повноваження, необхідні для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави.
У зв’язку із запровадженням в Україні воєнного стану тимчасово можуть обмежуватися конституційні права і свободи людини та громадянина, передбачені статтями 30-34, 38, 39, 41-44, 53 Конституції України, а також впроваджуватися тимчасові обмеження прав і законних інтересів юридичних осіб.
Державній службі України з надзвичайних ситуацій доручено невідкладно разом з місцевими державними адміністраціями та іншими державними органами, установами, підприємствами, організаціями всіх форм власності привести єдину державну систему цивільного захисту, її функціональні та територіальні підсистеми у готовність до виконання завдань за призначенням в особливий період.
Також обласні, Київська міська державні адміністрації, органи місцевого самоврядування повинні утворити ради оборони та забезпечити сприяння військовому командуванню у запровадженні та здійсненні заходів правового режиму воєнною стану.
Міністерство закордонних справ України має забезпечити інформування в установленому порядку Генерального секретаря ООН та офіційних осіб іноземних держав про запровадження в Україні воєнного стану, про обмеження прав і свобод людини та громадянина, що є відхиленням від зобов’язань за Міжнародним пактом про громадянські та політичні права, та про межу цих відхилень і причини ухвалення такого рішення.
