Дунаївці – місто в Україні, Кам’янець – Подільського району Хмельницької області, розташоване на річці Тернава. Незважаючи на невеликі розміри, місто має багату та цікаву історію, яка до сьогодні ще не вивчена в повному обсязі.
Дунаєвеччина багата на пам’ятки палацово-паркового мистецтва. Залишками панських садиб розташовуються на території сіл Маліївці, Кривчик, Голозубинці та багатьох інших. Два таких маєтки – один належав шляхтичу Скибневському, інший – адміралу Завойку – знаходяться в самих Дунаївцях.
Перша згадка про Дунаївці з’являється на сторінках історії в XVI столітті і датується 1403 роком в реєстрі димів як село, що складалось з трьох частин і налічувало 72 дими (будинки).
Спершу Дунаївці належали Великому князівству Литовському, а згодом Речі Посполитій. В 1577 році Дунаївці перейшли у власність Ельжбети Лянцкоронської з роду польських магнатів . Завдяки її проханням, у 1592 році король Сигізмунд ІІІ Ваза надав Дунаївцям статус міста, а згодом і магдебурзьке право і дав місту назву «Дунайгород».
У 1850 році шляхтич Віктор Скибневський придбав дунаєвецький маєток у Красінських і побудував у центрі Дунаївець двоповерховий палац, який у зміненому вигляді зберігся до наших днів. Ганок – єдина прикраса тих часів, яка залишилась до наших днів. В колишній садибі розмішується міський палац культури.
У 1891 році власником міста став адмірал Василь Завойко. Двоповерховий палац він збудував на східній околиці міста,який зберігся до сьогодні та знаходиться на території районної лікарні . Зберігся також флігель і залишки садибного парку зі ставом.
Намагаючись популяризувати пам’ятки, які збереглися в Дунаївцях встановили спеціальні щити з нанесеними на них об’єктами та QR-кодами, які може зчитати кожен, хто хоче дізнатися про них більше.
Ще однією історичною перлиною Поділля є селище міського типу Сатанів – центр Сатанівської селищної територіальної громади Хмельницького району Хмельницької області.
1404 рік є загальновизнаною датою першої писемної згадки про Сатанів, коли польський король Владислав ІІ (Ягайло) подарував його разом з навколишніми селами шляхтичу Петру Шафранцю. Сатанів за своє існування входив до складу Великого князівства Литовського, Речі Посполитої, Османської та Російської імперій, Української Народної Республіки, Радянського Союзу, а після розпаду останнього перебуває в складі незалежної України.
Сатанів був селом, містечком, містом, знову містечком, а 1938 року за ним закріпився статус селища міського типу. Свого часу він користувався магдебурзьким правом, з кінця 1920-х по 1959 роки був районним центром.
Сатанів є складовою одного із семи природних чудес України – найбільшого в Європі національного природного парку «Подільські Товтри», створеного 27 червня 1996 року.
Найбільш мальовничою пам’яткою Сатанова є залишки старовинного замку, що височіють над річкою Збруч. Замок пережив запеклі бої з турками і татарами і, оскільки Сатанів довгий час знаходився під владою Речі Посполитої, з козаками.
Кругла вежа – унікальна архітектурна пам’ятка, що розміщується близько фортеці і є зразком давнього стилю будівництва.
Однією з найбільших старовинних споруд Сатанова є синагога – будівля оборонного типу, яка слугувала місцевим жителям для захисту від нападників.
А неподалік від неї розташована триповерхова міська брама, яка охороняла в’їзд в місто, адже раніше Сатанів був оточений мурами.
