Україна у 2023 році здійснила реформу церковного календаря, перейшовши на григоріанський календар, який використовують у багатьох країнах світу. Це призвело до зміни дат багатьох релігійних і державних свят.
Одне з ключових питань, яке виникло після цієї реформи, стосується дня створення Української повстанської армії (УПА), яке традиційно відзначали 14 жовтня, у свято Покрови. Однак від минулого року свято Покрови Пресвятої Богородиці перенесли на 1 жовтня. Відповідно, це породило дискусії щодо того, чи варто змінювати дату святкування Дня УПА та якою є історична основа цієї дати.
Якщо запитати пересічного українця, який хоч трохи цікавиться минулим, він чи вона скаже: бо це день Покрови Пресвятої Богородиці (принаймні так було до минулого року).
Насправді, свято Покрови має глибокі корені в українській військовій традиції, зокрема його завжди шанували запорозькі козаки та українські воїни різних часів як день захисту та покровительства з боку Богородиці. До того ж День козацтва також відзначали 14 жовтня (зараз його перенесли на 1 жовтня). Тобто і з міркувань тяглості традицій, і прив’язаності більшості українців до церковних дат і релігійного життя, та й, зрештою, суто з погляду здатності запам’ятати дату День УПА відзначали 14 жовтня.
Чимало істориків вважає, що дата створення УПА не пов’язана суто зі святом Покрови. Мовляв, 14 жовтня 1942 року є історичною датою, яка базується на реальних подіях, пов’язаних з організацією Української повстанської армії.
Зокрема, історик, колишній голова Українського інституту національної пам’яті Володимир В’ятрович ще минулого року написав про це, що Українську повстанську армію слід вшановувати 14 жовтня. За його словами, День створення УПА – 14 жовтня, бо це історична дата, а не релігійне свято. Вона не переноситься через зміни церковного календаря.
Діячі УПА самі 1947 року вибрали цей день із власних міркувань, також є пізніші свідчення упівців, які “згадували”, що саме 14 жовтня нібито отримали наказ виступити проти німецьких окупантів. До того ж для багатьох це вже звична дата, яка має історичну тяглість та є в пам’яті людей.
УПА – це важлива сторінка української політичної та суспільної історії, боротьби за створення незалежної держави в умовах тоталітарного панування спершу нацистів, а потім радянців.
УПА виникла як збройне крило Організації українських націоналістів (ОУН (б)) і спочатку діяла в західних регіонах України, згодом – на всій території Україні та навіть за її межами. Головним завданням було здобути незалежність української держави через збройний спротив окупантам.
На відміну від інших військових формувань того часу, УПА відзначалася тим, що воювала відразу на два фронти – проти німецьких і радянських військ, що ускладнювало її боротьбу. Її основна діяльність полягала в партизанських атаках, диверсіях і саботажах.
Чорно-червоний прапор УПА став символом боротьби за незалежність. Чорний колір символізує українську землю, а червоний – кров, пролиту за неї. Цей прапор став потужним символом для багатьох національних рухів в Україні та досі використовується й майорить на багатьох заходах, також його видно у теперішній російсько-українській війні.
Важливо відзначити, що після Другої світової війни, коли Україна цілковито опинилася під контролем СРСР, УПА продовжила свою боротьбу, хоч і зіткнулася з сильними репресіями з боку радянських спецслужб. Для знищення руху були залучені тисячі радянських агентів, зокрема НКВС (попередник КДБ), які проводили операції з пошуку та ліквідації повстанців. У 1949 році УПА перейшла у збройне підпілля, що тривало до середини 1950-х.
Через лави УПА пройшло понад 100 тисяч осіб (не лише чоловіків, також було чимало жінок). За участь у повстанському русі чи його підтримку каральні органи СРСР репресували понад пів мільйона осіб.
Українська повстанська армія відіграла важливу роль у збереженні ідеї незалежної України у важкі часи окупації. Вона була символом незламного прагнення українського народу до свободи та самостійності. І хоча радянська пропаганда намагалася зобразити повстанців як “бандитів” і “зрадників”, насправді УПА стала елементом національної свідомості українців. Вона створила основу для сучасної національної ідеї України – боротьби за незалежність і свободу.
За інформацією з інтернет-джерел
