Історики відносять Городок до міст Болохівського князівства під назвою Городець, проте роком першої писемної згадки вважається 1362, коли Литва розгромила татар на річці Сині Води і оволоділа Поділлям з його містами та селами. Городок згадується також 1392 роком. Називався Бедрихів Городок, Городок, Грудек, Грудок і Новодвор. Турецьке ярмо 1672-1699 років зменшило населення міста, тому Городок заселили мазурами з-за Вісли і Сяну. Лише 1786 року за королівською грамотою отримав права міста. У 1795р. став повітовим центром. Статус міста отримав 1957 року (перед тим був селищем міського типу). Був районним центром, а нині – належить до Хмельницького району.
Перший костел в Городка було зведено ще у далекому 1496 році. А костел святого Станіслава споруджений в 1788 році. Належав він ордену францисканців. Тоді у храм в Городку з Камянець-Подільського перенесено знамениту ікону Святого Антонія Падуанського з немовлям Ісусом на руках, яка потрапила в Україну ще у 1404 році з монахами ордену. У 1833 році орден покинув Городок.
З 1977 року католицька громада містечка починає відновлюватися, коли Парафіяльним ксьондзом стає Владислав Ванагс, енергійна та цілеспрямована людина. Костел святого Станіслава почали відбудовувати в 1989 році коштом парафіян на місці каплички, переборюючи супротив комуністичного режиму. За взірець було взято костел Польського війська у Варшаві. Храм звели в 1982 році, освятив його єпископ Ю. Ваіводс з Риги. При парафії діє Будинок милосердя.
13 червня 2023 року єпископ Леон Дубравський за участю єпископа Радослава Змітровича проголосив храм дієцезіальним санктуарієм cв. Антонія Падуанського.
Храм Святого Станіслава вирішили зробити санктуарієм через те, що у ньому зберігається оригінальна кількасотрічна чудотворна ікона Святого Антонія, за заступництвом якого відбулося вже чимало див. Їх записують у спеціальну книгу чудес.
Санктуарій – це місце, що наділяється аксіологічними характеристиками сакральності та представляється в конкретному храмі чи храмово-монастирському комплексі. Традиційно окремі шановані святині чи монастирі зводяться на місцях, що вважаються святими через епіфанічні проявлення в них.
Святий Антоній Падуанський народився у португальському Лісабоні, і під час хрещення йому дали ім’я Фердинанд. Хлопчик змалку був дуже побожний, часто молився до Пресвятої Діви Марії. У 15 років, обираючи життєву дорогу, він вступив до каноніків святого Августина.
Молодий послушник вивчав Богослов’я і Святе Письмо. Про його досконале знання Біблії казали так: «Якбивсі книги Святого Письма зникли, Фердинанд продиктував би їх секретареві й так відновили би все».
Майбутній святий любив францисканську духовність, бідність, смирення і фундаментальні чесноти цього ордену. Пізніше Фердинанд став францисканцем і взяв ім’я Антоній. Завжди заохочував своїх братів до дисципліни та практикування євангельських чеснот. 
У підготовці інформації використані матеріали
https://horodok.city, https://rkc.in.ua, https://templesua.jimdofree.com
