Село Остапківці, розташоване в мальовничій долині річки Смотрич на Городоччині, зберігає чимало прадавніх таємниць. Корені цього поселення ведуть у глибину 14-15 століть.
Неподалік Остапківців посеред лісу можна побачити величезне давнє городище у вигляді трьох кілець потужних валів, розташованих на межі двох урочищ. Колись це укріплення контролювало стратегічний «соляний шлях», що поєднував солеварні Коломиї з Київщиною.
Кілька століть тому посеред Остапківців височів один із замків магнатів Гербуртів. Пізніше, через шлюб Сюзанни Гербурт, Остапківці відійшли Стадніцьким як посаг. А через шлюб Терези Стадніцької з Тадеушом Грабянкою – Грабянкам.
Останнє подружжя перебудувало замок, який на той час вже не мав жодного оборонного значення, на більш комфортний палац. Причому укріплення розібрали не повністю – частину замку вбудували у нову споруду. Зокрема, головна зала палацу, яка отримала назву «Кам’яна», залишалася ще від часів гербуртівського замку.
До наших днів палац не зберігся, однак, як він виглядав за часів Грабянки, частково можна побачити на портреті його дружини Терези, написаному на її замовлення у 1819 році відомим польським художником Йозефом Пічманом. Сьогодні портрет зберігається в одному з музеїв польського містечка Лів. Будинок, де розташований музей, звели коштом Тадеуша Грабянки, який тоді був старостою лівським.
Історична постать Тадеуша Грабянки є досить цікавою – у світі його називають подільським містиком, масоном та ілюмінатом. Тадеуш Грабянка залишив чималий слід у світовій історії, і саме його польський письменник Адам Міцкевич колись називав фундатором польського месіанства.
Пізніше, у другій половині ХІХ століття палац в Остапківцях суттєво перебудували. Він втратив башти і барокові риси. Таким його можна побачити на фото, яке збереглося з тих часів.
Сьогодні ж про палац Грабянок нагадує лише довгий мурований паркан, який повністю уцілів. Колись він охоплював по периметру величезну садибу. Зважаючи на чималі брили, використані для його спорудження, можна припустити, що будівельним матеріалом для нього послугувало каміння із розібраних укріплень замку Гербуртів.
Біля воріт одного із сільських будинків збереглися невеличкі кам’яні стовпчики з ледь помітним декором. Очевидно, що хтось із селян переніс їх сюди після руйнування палацу. Можна припустити, що раніше вони виконували роль відбійників для коліс карет та бричок у розкішній брамі палацового комплексу.
Навколо палацу завжди був велиий парк. Росте на тому ж місці він і сьогодні, однак, від тодішнього припалацового парку залишилося лише кілька старезних дерев.
Ще однією цікавою архітектурною пам’яткою села Остапківці є храм Святого Миколая, який постав у 1857 році коштом Мартіни Грабянки-Залеської – онуки Тадеуша Грабянки. Від більшості сільських храмів цього куточка Поділля він відрізняється досить цікавою архітектурою у стилі класицизму.
Зі спадщини нащадків Грабянки уцілів і старий водяний млин. Точна дата його побудови невідома, але судячи із низки архітектурних деталей, це середина ХІХ століття. Тобто млин з’явився також за господарювання в Остапківцях Мартіни Грабянки-Залеської. Цікаво, що з появою електроенергії млин перевели на електричний привід, і він працював до дев’яностих років минулого століття.
Кожен куточок подільської землі зберігає свої неповторні таємниці, про які часом не здогадуються навіть місцеві жителі.
Фото та інформація – з мережі Інтернет
