Музей пам’яті жертв Голодомору 1932-1933 років – перший музей в Україні, який присвячений трагедії сталінського геноциду українців. Музей входить до складу Державного історико-культурного заповідника «Межибіж».
Нині найбільший за кількістю експонатів музей пам’яті жертв Голодомору функціонує 15 років у каретному корпусі замку історико-культурного заповідника. За рік музей збирає до 50 тисяч відвідувачів.
Автором і натхненником цього музею, очільником мистецького колективу, який буквально за три місяці створив його, є народний художник України Микола Іванович Мазур. Для створення музею працювали з архівом і спілкувалися з місцевими жителями.
Музей не схожий на академічні музеї. Це, швидше, як художній твір про трагедію простої родини, про те, в якій складній ситуації опинилися сільські родини в період Голодомору.
Трагізм Голодомору митець Микола Мазур передав через набір образів, зокрема оголені білі гіпсові фігури чоловіка і жінки символізують душі, яких лишили всього. У музеї є збірник свідчень про Голодомор.
Музейна експозиція, присвячена трагедії Голодомору 1932-1933 років, є особливою з багатьох поглядів. Насамперед, цей музей був першим в Україні музеєм, цілком присвяченим трагедії сталінського геноциду українців.
Особливим є й те, що промовляє до відвідувача він не мовою експонатів та документів, які відділені від людей склом вітрин (хоча й красномовних документальних та фотосвідчень тут більш, аніж вистачає)… Він побудований так, що драму праці, життя та смерті простих людей можна відчути на дотик, а численні алегорії та символічні композиції промовляють без слів, свідчать про Голодомор прямо до серця, до душі наших сучасників. По суті, вся ця епічна експозиція, яку складено з сотень знарядь селянської праці, реманенту, хатнього начиння, скульптур, образів – є одним-єдиним музейним предметом, масштабною мистецькою інсталяцією, всередину якої потрапляє відвідувач, на собі відчуваючи жах голоду, тягар несправедливості, і водночас надію на життя.
Розповідати про музей пам’яті жертв голодомору у Меджибожі можна довго, але краще один раз приїхати і перейнятися його атмосферою.
У підготовці матеріалу використано інформацію з сайтів Національного музею Голодомору-геноциду, ‘Суспільне’, Вікіпедії та інших інтернет-сторінок
