Архітектурний комплекс другої пол. 16 — поч. 18 ст. розташований в осерді Нового Заслава, на мисі при впадінні річки Понори до річки Горині. Виник у зв’язку з закладенням князями Янушем та Михайлом Заславськими міста Нового Заслава, що вперше згадується у 1579 р.
Відповідно до найстарішого опису в 1637 році Новозаславський замок складався з мурованої в’їзної брами та палацу на одинадцять покоїв і шість кімнат з вікнами оправленими в олово з венеційськими шибами.
У палаці була також каплиця з захристям, дзвоном і садком, скабничка, пивниці і кухонні приміщення. Довкола палацу розташовувалася бачтіонна система та допоміжні приміщення. «Від поля» замок був захищений муром.
З трьох сторін замок був оточений оборонною системою земляних валів, частково обмурованих, мав дві муровані вежі зі стрільницями і бастіон. З четвертої сторони був захищений лише дерев’яним частоколом. З арсеналу в замку лишалося три гармати, дві з яких, судячи з опису, вже не були дієздатними.
Замок зазнав суттєвих руйнувань під час козацького повстання під проводом Б.Хмельницького.
Новозаславський замок став частиною нового архітектурного комплексу після побудови у 1754-1770 роках палацу князів Сангушків.
Інформацію взято з інтернет-джерел
