Кадрове забезпечення

Право на службу в органах місцевого самоврядування

Відповідно до статті 38 Конституції України громадяни користуються рівним правом доступу до служби в органах місцевого самоврядування.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування» служба в органах місцевого самоврядування – це професійна, на постійній основі діяльність громадян України, які займають посади в органах місцевого самоврядування, що спрямована на реалізацію територіальною громадою свого права на місцеве самоврядування та окремих повноважень органів виконавчої влади, наданих законом.
Посадовою особою місцевого самоврядування є особа, яка працює в органах місцевого самоврядування, має відповідні посадові повноваження щодо здійснення організаційно-розпорядчих та консультативно-дорадчих функцій і отримує заробітну плату за рахунок місцевого бюджету.
Статтею 5 цього Закону передбачено, що право на службу в органах місцевого самоврядування мають громадяни України незалежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, терміну проживання на відповідній території.
Статтею 3 Закону України «Про громадянство України» визначено, що громадянами України є:
1) усі громадяни колишнього СРСР, які на момент проголошення незалежності України (24 серпня 1991 року) постійно проживали на території України;
2) особи, незалежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, мовних чи інших ознак, які на момент набрання чинності Законом України «Про громадянство України» (13 листопада 1991 року) проживали в Україні і не були громадянами інших держав;
3) особи, які прибули в Україну на постійне проживання після 13 листопада 1991 року і яким у паспорті громадянина колишнього СРСР зразка 1974 року органами внутрішніх справ України внесено напис «громадянин України», та діти таких осіб, які прибули разом із батьками в Україну і на момент прибуття в Україну не досягли повноліття, якщо зазначені особи подали заяви про оформлення належності до громадянства України;
4) особи, які набули громадянство України відповідно до законів України та міжнародних договорів України.
Особи, зазначені у пункті 1 частини першої цієї статті, є громадянами України з 24 серпня 1991 року, зазначені у пункті 2, – з 13 листопада 1991 року, а у пункті 3, – з моменту внесення відмітки про громадянство України.

У разі порушення умов реалізації права на службу в органах місцевого самоврядування (стаття 5 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування») – служба в органах місцевого самоврядування припиняється відповідно до пункту 2 статті 20 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування».

При прийнятті громадянина на службу в органи місцевого самоврядування необхідно враховувати наступне:
– законодавством визначено специфічне коло повноважень, прав і обов’язків посадових осіб місцевого самоврядування, умови прийняття на службу в органи місцевого самоврядування та її проходження;
– посадові особи місцевого самоврядування є суб’єктами корупційних діянь та інших правопорушень, пов’язаних з корупцією (стаття 2 Закону України «Про боротьбу з корупцією»);
– для посадових осіб місцевого самоврядування встановлені обмеження, пов’язані з прийняттям на службу в органи місцевого самоврядування та проходженням служби (стаття 12 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування»);
– обмеження щодо спільної роботи на одному і тому ж підприємстві, в установі, організації осіб, які є близькими родичами чи свояками (батьки, подружжя, брати, сестри, діти, а також батьки, брати, сестри і діти подружжя), якщо у зв’язку з виконанням трудових обов’язків вони безпосередньо підпорядковані або підконтрольні один одному (стаття 12 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування»);
– граничний вік перебування на службі в органах місцевого самоврядування (55 років для жінок і 60 років для чоловіків). Ці обмеження не поширюються на посадових осіб місцевого самоврядування, які обираються на відповідні посади (стаття 18 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування»);
– особа, яка претендує на зайняття посади в органах місцевого самоврядування третьої – сьомої категорії, надає за місцем майбутньої служби відомості про доходи та зобов’язання фінансового характеру, у тому числі за кордоном, стосовно себе та членів своєї сім’ї. Особа, яка претендує на зайняття посади в органах місцевого самоврядування першої – другої категорії, повинна надати також відомості про належне їй та її родині нерухоме та цінне рухоме майно, вклади у банках та цінні папери (стаття 13 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування»);
– посадові особи місцевого самоврядування не можуть бути організаторами і безпосередніми учасниками страйків та інших дій, що перешкоджають виконанню органами державної влади, органами влади Автономної Республіки Крим чи органами місцевого самоврядування передбачених законом повноважень (стаття 12 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування»);
– сільський, селищний, міський голова не може бути депутатом будь-якої ради, суміщати свою службову діяльність з іншою посадою, в тому числі на громадських засадах (крім викладацької, наукової та творчої роботи у позаробочий час), займатися підприємницькою діяльністю, одержувати від цього прибуток (стаття 12 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»);
– секретар сільської, селищної, міської ради не може суміщати свою службову діяльність з іншою посадою, у тому числі на громадських засадах (крім викладацької, наукової та творчої роботи в позаурочний час), займатися підприємницькою діяльністю, одержувати від цього прибуток, якщо інше не передбачено законом (стаття 50 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»);
– голова районної, обласної, районної у місті ради не може мати інший представницький мандат, суміщати свою службову діяльність з іншою роботою, у тому числі на громадських засадах (крім викладацької, наукової та творчої у позаробочий час), займатися підприємницькою діяльністю, одержувати від цього прибуток (стаття 55 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»);
– на заступника голови районної, обласної, районної у місті (у разі її створення) ради поширюються вимоги щодо обмеження сумісності його діяльності з іншою роботою (діяльністю), встановлені Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні» для голови ради (стаття 56 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»).

Перелік робіт, які не є сумісництвом, визначені додатком до Положення про умови роботи за сумісництвом працівників державних підприємств, установ, організацій, затвердженого наказом Міністерства праці, Міністерства юстиції, Міністерства фінансів України від 28 червня 1993 року № 43, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 30 червня 1993 року за № 76.

Основні законодавчі акти, які регулюють питання проходження служби в органах місцевого самоврядування:
– Конституція України;
– Конституція Автономної Республіки Крим;
– Кодекс законів про працю України;
– Закон України «Про службу в органах місцевого самоврядування»;
– Закон України «Про місцеве самоврядування в Україні»;
– Закон України «Про боротьбу з корупцією»;
– Закон України «Про статус депутатів місцевих рад»;
– Закон України «Про вибори депутатів Верховної Ради Автономної Республіки Крим, місцевих рад та сільських, селищних, міських голів».

Прийняття на службу в органи місцевого самоврядування

Прийняття на службу в органи місцевого самоврядування здійснюється відповідно до статті 10 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування».
Проведення конкурсу, випробування та стажування при прийнятті на службу в органи місцевого самоврядування здійснюється в порядку, визначеному законодавством України про державну службу.

Проведення конкурсу на заміщення вакантних посад в органах місцевого самоврядування

Конкурс у системі служби в органах місцевого самоврядування – це особлива процедура підбору кадрів на вакантні посади відповідно до рішення конкурсної комісії. Основна мета конкурсу полягає у тому, щоб створити умови для реалізації права громадян на рівний доступ до служби в органах місцевого самоврядування, а також прийняття на службу таких осіб, які спроможні виконувати покладені на них функції.
Рішення про проведення конкурсу та його умови (вимоги до рівня освіти, досвіду роботи, знання державної мови тощо) приймається сільським, селищним, міським головою, головою районної, районної у місті, обласної ради за наявності вакантної посади в органі місцевого самоврядування.
Проведення конкурсу на заміщення вакантних посад в органах місцевого самоврядування здійснюється згідно з Порядком проведення конкурсу на заміщення вакантних посад державних службовців, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 15 лютого 2002 року № 169.
Відповідно до цього Порядку конкурс проводиться поетапно:
– публікація оголошення органу про проведення конкурсу в пресі або поширення його через інші засоби масової інформації;
Згідно з Законом України «Про інформацію» масова інформація – це публічно поширювана друкована та аудіовізуальна інформація.
Друкованими засобами масової інформації є періодичні друковані видання (преса) – газети, журнали, бюлетені тощо і разові видання з визначеним тиражем.
Аудіовізуальними засобами масової інформації є: радіомовлення, телебачення, кіно, звукозапис, відеозапис тощо.

– прийом документів від осіб, які бажають взяти участь у конкурсі, при цьому термін прийняття документів складає 30 календарних днів з дня опублікування оголошення про конкурс;
Особи, які бажають взяти участь у конкурсі, подають до конкурсної комісії органу, в якому проводиться конкурс, такі документи: заяву про участь у конкурсі, в якій зазначається про ознайомлення заявника із встановленими законодавством обмеженнями щодо прийняття на службу в органи місцевого самоврядування та проходження служби в органах місцевого самоврядування; заповнену особову картку (форма П-2 ДС) з відповідними додатками; дві фотокартки розміром
4 х 6 см; копії документів про освіту, засвідчені нотаріально чи в іншому встановленому законодавством порядку; відомості про доходи та зобов’язання фінансового характеру щодо себе та членів своєї сім’ї; копію першої та другої сторінок паспорта громадянина України, засвідчену кадровою службою (пункт 13 Порядку проведення конкурсу на заміщення вакантних посад державних службовців, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України
від 15 лютого 2002 року № 169).

– попередній розгляд документів на відповідність встановленим кваліфікаційним вимогам до відповідного рівня посади;
Конкретний перелік посадових обов’язків та кваліфікаційні вимоги до посади визначаються посадовими інструкціями посадових осіб місцевого самоврядування, які розробляються органами місцевого самоврядування, їх виконавчими органами (комітетами), на основі типових професійно-кваліфікаційних характеристик посадових осіб місцевого самоврядування, затверджених наказом Головного управління державної служби України від 29 грудня 2009 року № 406, виходячи з їх завдань, функцій та повноважень, встановлених відповідними законодавчими та нормативно-правовими актами, і штатного розпису, затвердженого у встановленому порядку.

– проведення іспиту та відбір кандидатів.
Проведення іспиту кандидатів на заміщення вакантних посад в органах місцевого самоврядування здійснюється відповідно до Загального порядку проведення іспиту кандидатів на заміщення вакантних посад державних службовців, затвердженого спільним наказом Головного управління державної служби України та Української Академії державного управління при Президентові України від 10 травня 2002 року № 30/84, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 24 травня 2002 року за № 446/6734.

Мають місце типові порушення та недоліки у кадровій роботі при проведенні конкурсу на заміщення вакантних посад в органах місцевого самоврядування. Зокрема, при застосуванні Порядку проведення конкурсу на заміщення вакантних посад державних службовців найчастіше порушуються:
– пункт 6 – не визначаються умови проведення конкурсу в окремому органі місцевого самоврядування;
– пункт 7 – в оголошенні про проведення конкурсу вказується обмеження у віці 30-45 років, тоді як граничний вік перебування на службі в органах місцевого самоврядування становить 55 років для жінок та 60 років для чоловіків;
– пункт 9 – оголошення про проведення конкурсу не публікується в пресі та не поширюється через інші засоби масової інформації, а лише розміщується на офіційному веб-сайті органу;
– пункт 10 – оголошення про конкурс не доводиться до відома працівників органу, в якому оголошується конкурс;
– пункт 11 – в оголошеннях про проведення конкурсу в умовах конкурсу зазначається термін подання документів один місяць, а не 30 календарних днів; не зазначається повна назва вакантної посади; вказується вимога щодо місця проживання;
– пункт 13 – в заявах кандидатів про участь у конкурсі не зазначається про ознайомлення заявника із встановленими законодавством обмеженнями щодо прийняття на службу в органах місцевого самоврядування та її проходження;
– пункт 16 – кадрова служба органу місцевого самоврядування не перевіряє подані документи на відповідність їх встановленим вимогам щодо прийняття на службу в органи місцевого самоврядування, передбаченим для кандидатів на посаду в органи місцевого самоврядування;
– пункт 23 – не затверджується порядок проведення іспиту в окремому органі місцевого самоврядування;
– пункт 25 – співбесіда, як етап проведення конкурсу, не проводиться, або проводиться, однак у протоколі засідання конкурсної комісії не зазначається про її проведення;
– пункт 30 – у протоколах засідань конкурсної комісії не зазначаються результати письмового іспиту;
– конкурс проводиться до закінчення терміну подання документів (30 календарних днів з дня оголошення про проведення конкурсу).
Типові порушення органами місцевого самоврядування вимог Загального порядку проведення іспиту кандидатів на заміщення вакантних посад державних службовців:
– пункту 3.6 – при підготовці відповідей на питання білета кандидатом не проставляються підпис та дата складання іспиту;
– пункту 4.2 – на аркуші з відповідями кандидата оцінки не виставляються окремо по кожному питанню;
– пункту 4.3 – відсутні відомості про ознайомлення кандидатів з результатами складання письмового іспиту.

Стажування в органах місцевого самоврядування

Проходження стажування в органах місцевого самоврядування здійснюється відповідно до Положення про порядок стажування у державних органах, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 1 грудня 1994 року № 804.
Стажування проводиться у відповідному органі місцевого самоврядування з метою набуття практичного досвіду, перевірки професійного рівня і ділових якостей працівників, які претендують на посаду в органи місцевого самоврядування, терміном до двох місяців.
На період стажування в органі за стажистом закріплюється посадова особа місцевого самоврядування, відповідальна за стажування.
Зміст стажування визначається індивідуальним планом, що затверджується керівником структурного підрозділу органу, де проводиться стажування.
Стажист за час проходження стажування повинен виконати індивідуальний план стажування. Після закінчення стажування стажист подає керівництву органу доповідну записку про стажування з висновками керівника структурного підрозділу щодо можливості використання стажиста на службі в органах місцевого самоврядування, а за основним місцем роботи – стислий письмовий звіт.
Особа (не посадова особа місцевого самоврядування), яка після успішного закінчення стажування виявила бажання працювати у даному органі місцевого самоврядування, проходить конкурс відповідно до Положення про порядок проведення конкурсу при прийнятті осіб на роботу до органів місцевого самоврядування. При цьому їй надається перевага над особами, які беруть участь у даному конкурсі, але не проходили стажування.
Посадова особа місцевого самоврядування після успішного закінчення стажування може бути переведена на посаду за рішенням керівника відповідного органу без конкурсного відбору або зарахована до кадрового резерву.
Типові порушення вимог Положення про порядок стажування у державних органах, які зустрічаються в органах місцевого самоврядування:
– відсутні висновки керівника структурного підрозділу щодо можливості використання стажиста на службі в органах місцевого самоврядування;
– доповідна записка про стажування подається стажистом керівнику структурного підрозділу, а не керівнику органу місцевого самоврядування;
– особою, яка проходила стажування, не подається за основним місцем роботи письмовий звіт.

Формування кадрового резерву

За рішенням органу місцевого самоврядування створюється кадровий резерв для зайняття посад і просування по службі, який затверджується сільським, селищним, міським головою, головою районної, районної у місті, обласної ради (стаття 16 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування»).
Порядок формування та ведення кадрового резерву посадових осіб визначається відповідною радою.

Типовий порядок формування кадрового резерву в органах місцевого самоврядування затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 24 жовтня 2001 року № 1386.

Кадровий резерв на виборні посади, на які особи обираються територіальною громадою або відповідною радою, не формується.

На посади інших працівників органів місцевого самоврядування кадровий резерв формується з такого розрахунку: на посади керівників відділів, управлінь та інших виконавчих органів сільських, селищних, міських, районних у містах рад та на посади керівників відділів, управлінь виконавчого апарату районної і обласної ради – не менше двох осіб; на посади спеціалістів цих органів – не менше однієї особи з урахуванням фактичної потреби, про що складаються списки осіб, зарахованих до кадрового резерву.
Список осіб, зарахованих до кадрового резерву, переглядається щороку в грудні. У разі потреби до списку протягом року можуть вноситися зміни у порядку, встановленому для зарахування до кадрового резерву.

Просування по службі посадової особи місцевого самоврядування, зарахованої до кадрового резерву, може здійснюватися за рішенням сільського, селищного, міського голови, голови районної, районної у місті, обласної ради поза конкурсом.

Типові порушення вимог Типового порядку формування кадрового резерву в органах місцевого самоврядування:
– не видається розпорядження керівника органу місцевого самоврядування про зарахування до кадрового резерву;
– відсутні особисті плани роботи та відомості про згоду осіб, які зараховані до кадрового резерву.

Призначення (обрання) на посаду в органи місцевого самоврядування

Після виконання працівником та органом усіх визначених законодавством процедур здійснюється призначення особи на посаду в орган місцевого самоврядування.

Назва посади Орган (уповноважена особа), що здійснює обрання (призначення) на посаду
Акт законодавства
Голова обласної, районної, районної у місті ради Обирається відповідною радою з числа її депутатів шляхом таємного голосування Закон України «Про місцеве самоврядування в Україні» (стаття 55); Закон України «Про службу в органах місцевого самоврядування» (стаття 10)

Заступник голови обласної, районної, районної у місті ради Обирається відповідною радою з числа її депутатів шляхом таємного голосування Закон України «Про місцеве самоврядування в Україні» (стаття 56); Закон України «Про службу в органах місцевого самоврядування» (стаття 10)

Керівник секретаріату (керуючий справами) районної, обласної ради, керуючий справами виконавчого апарату обласної і районної рад Призначається відповідно головою районної, обласної ради на конкурсній основі чи за іншою процедурою, передбаченою законодавством України
Закон України «Про службу в органах місцевого самоврядування» (стаття 10)
Київський міський голова Обирається шляхом прямих виборів Закон України «Про столицю України – місто-герой Київ», Закон України «Про вибори депутатів Верховної Ради Автономної Республіки Крим, місцевих рад та сільських, селищних, міських голів»
Голова районної у місті Києві ради Обирається відповідною радою з числа її депутатів Закон України «Про столицю України – місто-герой Київ»
Заступник міського голови – секретар Київської міської ради Обирається радою з числа її депутатів Закон України «Про столицю України – місто-герой Київ» (стаття 14)
Сільський, селищний, міський голова Обирається територіальною громадою шляхом таємного голосування Закон України «Про службу в органах місцевого самоврядування», Закон України «Про місцеве самоврядування в Україні» Закон України «Про вибори депутатів Верховної Ради Автономної Республіки Крим, місцевих рад та міських, селищних, сільських голів»
Заступники сільського, селищного, міського голови з питань діяльності виконавчих органів ради, керуючий справами (секретар) виконавчого комітету сільської, селищної, міської, районної у місті ради
Затверджується відповідною радою за пропозицією сільського, селищного, міського голови Закон України «Про службу в органах місцевого самоврядування», Закон України «Про місцеве самоврядування в Україні»
Секретар сільської, селищної, міської ради Обирається за пропозицією сільського, селищного, міського голови відповідною радою з числа її депутатів Закон України «Про місцеве самоврядування в Україні» (стаття 50); Закон України «Про службу в органах місцевого самоврядування» (стаття 10)
Голови постійних комісій з питань бюджету обласної, Київської та Севастопольської міських рад
Обираються радою на строк її повноважень із числа депутатів цих рад Закон України «Про місцеве самоврядування в Україні» (стаття 47)
Керівники відділів, управлінь та інші працівники органів місцевого самоврядування Призначаються відповідно сільським, селищним, міським головою, головою районної, районної у місті, обласної ради на конкурсній основі чи за іншою процедурою, передбаченою законодавством України Закон України «Про службу в органах місцевого самоврядування» (стаття 10)

Відповідно до статті 10 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування» голови районних, районних у містах, обласних рад, Київський та Севастопольський міський голова та міські голови (міст обласного і республіканського в Автономній Республіці Крим значення) мають право самостійно (без конкурсу) добирати та приймати на службу своїх помічників, радників (патронатну службу).
Працівники патронатної служби є посадовими особами місцевого самоврядування.
Наказом Державного комітету статистики України від 5 грудня 2008 року № 489 затверджено типові форми первинної облікової документації зі статистики праці.
Під час підготовки кадровими службами органів місцевого самоврядування проектів рішень з кадрових питань можуть використовуватися зразки змісту наказів (розпоряджень), наведені у
додатку 3 до п. 4 методичних рекомендацій щодо застосування Порядку ведення особових справ державних службовців в органах виконавчої влади, затверджених наказом Головного управління державної служби від 5 липня 1998 року № 24, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 14 липня
1998 року за № 453/2893

Встановлення випробування під час прийняття на службу в органи місцевого самоврядування

Під час прийняття на службу в органи місцевого самоврядування може встановлюватися випробування терміном до шести місяців.
На посадову особу місцевого самоврядування в період випробовування повністю поширюється дія чинного законодавства про службу в органах місцевого самоврядування.
Умова про встановлення випробування повинна бути обумовлена в розпорядженні сільського, селищного, міського голови, голови районної, районної у місті, обласної ради про прийняття особи на відповідну посаду.
Громадяни України, які вперше приймаються (обираються) на службу в органи місцевого самоврядування, складають Присягу посадової особи місцевого самоврядування (стаття 11 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування»).

Посадова особа місцевого самоврядування підписує текст Присяги, який зберігається за місцем її роботи в особовій справі. Про складання Присяги робиться запис у трудовій книжці.
Новообрані сільські, селищні, міські голови, голови рад складають Присягу на сесії відповідної ради.
Закон України «Про колективні договори і угоди» визначає правові засади розробки, укладення та виконання колективних договорів і угод з метою сприяння регулюванню трудових відносин та соціально-економічних інтересів працівників і власників.
Типове порушення Закону України «Про колективні договори і угоди», яке має місце при прийнятті на службу в органи місцевого самоврядування:
– працюючі, а також щойно призначені на посади працівники органу місцевого самоврядування не ознайомлюються з колективним договором власником або уповноваженим ним органом.

Присвоєння рангів посадовим особам місцевого самоврядування

При прийнятті на службу в органи місцевого самоврядування присвоюються ранги у межах відповідної категорії посад (стаття 15 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування»).

Наказом Головдержслужби від 28 березня 2005 року № 72 затверджено Методичні рекомендації щодо присвоєння рангів посадовим особам місцевого самоврядування відповідно до статті 14 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування».
Ранги, які відповідають посадам першої та другої категорій, а також ранги сільським, селищним, міським головам, головам районних, районних у містах рад присвоюються рішенням відповідної ради в межах відповідної категорії посад.
Ранги, які відповідають посадам третьої – сьомої категорії, присвоюються відповідно сільським, селищним, міським головою, головою обласної, районної, районної у місті ради.
Ранги присвоюються відповідно до займаної посади, рівня професійної кваліфікації, результатів роботи.

Ранги присвоюються одночасно з обранням (прийняттям) на службу в органи місцевого самоврядування або обранням (призначенням) на вищу посаду. Особам, які призначаються на посади з випробувальним терміном, ранги присвоюються після його закінчення за результатами роботи. Особам, які призначені на посади і мають ранги посадових осіб місцевого самоврядування або ранги державного службовця, присвоєні за попереднім місцем роботи, надбавка за ранг у період випробувального терміну виплачується відповідно до цих рангів.

Прикінцевими та перехідними положеннями Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування» визначено, що у разі переходу посадової особи місцевого самоврядування на державну службу рівнозначної чи нижчої категорії посад їй присвоюється ранг державного службовця на рівні рангу, який вона мала відповідно до цього Закону.

Черговий ранг не може бути присвоєний посадовій особі, до якої протягом останнього року застосовувалися дисциплінарні стягнення, а також у період перебування під слідством. Затримка у присвоєнні чергового рангу до одного року може застосовуватися як захід дисциплінарного впливу.

За сумлінну працю при виході на пенсію посадовій особі місцевого самоврядування може бути присвоєно черговий ранг поза межами відповідної категорії посад.
Типові порушення при присвоєнні рангів посадовим особам місцевого самоврядування:
– черговий ранг присвоюється із затримкою без відповідного обґрунтування, безпосереднім керівником не готується відповідне подання, чергові ранги присвоюються посадовим особам місцевого самоврядування, до яких протягом останнього року застосовувалися дисциплінарні стягнення;
– черговий ранг присвоюється достроково без відповідного обґрунтування.

Перелік законодавчих та нормативно-правових актів, якими посади в органах місцевого самоврядування віднесені до відповідних категорій посад:
– стаття 14 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування»;
– постанова Кабінету Міністрів України від 26 жовтня 2001 року № 1441 «Про віднесення посад в органах місцевого самоврядування до відповідних категорій посад»;
– розпорядження Кабінету Міністрів України від 18 січня 2003 року № 9-р «Про віднесення посад працівників системи центрів соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді до відповідних категорій посад державних службовців та органів місцевого самоврядування»;
– розпорядження Кабінету Міністрів України від 22 вересня 2004 року
№ 673-р «Про віднесення посади державного реєстратора до відповідної категорії посад державних службовців та посад в органах місцевого самоврядування»;
– розпорядження Кабінету Міністрів України від 22 лютого 2006 року № 98-р «Про віднесення посади адміністратора міської ради, районної та районної у мм. Києві та Севастополі держадміністрації до відповідної категорії посад державних службовців та посад в органах місцевого самоврядування»;
– розпорядження Кабінету Міністрів України від 4 червня 2008 року № 794-р «Про віднесення посад органів місцевого самоврядування до відповідних категорій посад»;
– розпорядження Кабінету Міністрів України від 17 лютого 2010 року
№ 225-р «Про віднесення посад в органах місцевого самоврядування до відповідних категорій посад»

Відповідальність посадових осіб місцевого самоврядування

Підстави, види і порядок відповідальності органів та посадових осіб місцевого самоврядування визначені Конституцією України, Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні» та іншими законами.
Відповідальність посадових осіб місцевого самоврядування визначена також статтями 23-24 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування».
Відповідно до статті 74 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» органи та посадові особи місцевого самоврядування несуть відповідальність за свою діяльність перед територіальною громадою, державою, юридичними і фізичними особами.

Обчислення стажу служби в органах місцевого самоврядування

До стажу служби в органах місцевого самоврядування зараховується період роботи на посадах, на які поширюється дія цього Закону, а також на посадах і в органах, час роботи в яких зараховується до стажу державної служби (стаття 22 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування»).
Стаж державної служби обчислюється відповідно до Порядку обчислення стажу державної служби, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 3 травня 1994 року № 283, та додатку до нього.

Документом для визначення стажу служби в органах місцевого самоврядування є трудова книжка та інші документи, які відповідно до чинного законодавства підтверджують стаж роботи.

Обчислення стажу служби в органах місцевого самоврядування належить до компетенції кадрової служби органу, з яким посадова особа місцевого самоврядування перебуває у трудових відносинах.

Продовження терміну перебування на службі в органах місцевого самоврядування
Відповідно до статті 18 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування» граничний вік перебування на службі в органах місцевого самоврядування становить 60 років для чоловіків і 55 років для жінок. Ці обмеження не поширюються на посадових осіб місцевого самоврядування, які обираються на відповідні посади.
Термін перебування на службі в органах місцевого самоврядування може бути продовжено, але не більш як на 5 років за рішенням сільського, селищного, міського голови, голови районної, районної у місті, обласної ради.
Після закінчення цього терміну посадові особи місцевого самоврядування за рішенням відповідного голови можуть бути залишені на посадах радників чи консультантів (патронатна служба), якщо такі посади передбачені штатним розписом, на умовах строкового трудового договору.

Припинення служби в органах місцевого самоврядування

Звільнення посадових осіб місцевого самоврядування зі служби в органах місцевого самоврядування та дотримання при цьому гарантій їх соціального захисту здійснюється згідно з Кодексом законів про працю України, законами України «Про службу в органах місцевого самоврядування», «Про місцеве самоврядування в Україні», «Про статус депутатів місцевих рад», «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та іншими законами України.
Крім загальних підстав, передбачених Кодексом законів про працю України, служба в органах місцевого самоврядування припиняється на підставі і в порядку, визначеними законами України «Про місцеве самоврядування в Україні» та «Про службу в органах місцевого самоврядування».

Перевибори сільських, селищних, міських голів, зміна керівників органів місцевого самоврядування не є підставою для припинення служби посадовими особами виконавчих органів рад, їх секретаріатів, крім працівників патронатної служби.

Відповідно до статті 40 Кодексу законів про працю України не допускається звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу в період його тимчасової непрацездатності (крім звільнення за пунктом 5 цієї статті), а також у період перебування працівника у відпустці.
Статтею 2411 Кодексу законів про працю України визначено, що строки виникнення і припинення трудових прав та обов’язків обчислюються роками, місяцями, тижнями і днями. Коли строки визначаються днями, то їх обчислюють з дня, наступного після того дня, з якого починається строк. Якщо останній день строку припадає на святковий, вихідний або неробочий день, то днем закінчення строку вважається найближчий робочий день.
Відповідно до статті 3 Закону України «Про відпустки» за бажанням посадової особи у випадку її звільнення (крім звільнення за порушення трудової дисципліни) їй має бути надано невикористану відпустку з наступним звільненням. Датою звільнення в цьому разі є останній день відпустки.

Звільнення сільського, селищного, міського голови

Згідно зі статтею 42 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» повноваження сільського, селищного міського голови закінчуються в момент вступу на цю посаду іншої обраної відповідно до закону особи.
Відповідно до статті 79 цього Закону службові відносини сільського, селищного, міського голови з відповідним органом місцевого самоврядування вважаються достроково припиненими за таких підстав:
1) його звернення з особистою заявою до відповідної ради про складення ним повноважень голови;
2) припинення його громадянства;
3) набрання законної сили обвинувальним вироком щодо нього;
4) порушення ним вимог щодо обмеження сумісності його діяльності з іншою роботою (діяльністю), встановлених цим Законом;
5) визнання його судом недієздатним, безвісно відсутнім або оголошення таким, що помер;
6) його смерті.
У ч. 2 статті 79 вказаного Закону зазначено, що службові відносини посадових осіб територіальної громади можуть бути також достроково припинені, якщо вони порушують Конституцію або закони України, права і свободи громадян, не забезпечують здійснення наданих їм повноважень.
За наявності підстав службові відносини посадових осіб територіальних громад із відповідними органами місцевого самоврядування можуть бути припинені достроково за рішенням місцевого референдуму або за рішенням відповідної ради, прийнятим шляхом таємного голосування не менш як двома третинами голосів депутатів від загального складу ради.
Верховна Рада України може призначити позачергові вибори сільського, селищного, міського голови за наявності рішень суду про визнання розпоряджень чи дій сільського, селищного, міського голови незаконними, висновків відповідного комітету Верховної Ради.
Службові відносини посадових осіб територіальної громади з відповідним органом місцевого самоврядування припиняються з дня прийняття місцевим референдумом або відповідною радою рішення про це, у випадку призначення Верховною Радою України позачергових виборів сільського, селищного, міського голови – в день обрання головою іншої особи.

Звільнення голови районної, обласної, районної у місті ради

Голова районної, обласної, районної у місті (у разі її створення) ради виконує свої обов’язки до обрання голови ради нового скликання, крім випадків дострокового припинення повноважень. Голова ради може бути достроково звільнений з посади радою, якщо за його звільнення проголосувало не менш як дві третини депутатів від загального складу ради шляхом таємного голосування. Питання про звільнення голови ради може бути внесено на розгляд ради на вимогу не менше третини депутатів від загального складу ради (стаття 55 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»).

Звільнення заступника голови районної, обласної, районної у місті ради та заступника міського голови – секретаря Київської міської ради

Заступник голови районної, обласної, районної у місті (за умови її створення) ради здійснює свої повноваження до обрання заступника голови ради нового скликання, крім випадків дострокового звільнення з посади за рішенням ради, яке приймається шляхом таємного голосування. Питання про його звільнення може бути внесено на розгляд ради на вимогу не менш як третини депутатів від загального складу ради або голови ради (стаття 56 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні».
Відповідно до статті 14 Закону України «Про столицю України – місто-герой Київ» заступник міського голови – секретар Київської міської ради здійснює свої повноваження, передбачені статтями 50 та 56 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», до обрання заступника міського голови – секретаря Київської міської ради нового скликання, крім випадків дострокового припинення його повноважень.

Звільнення секретаря сільської, селищної, міської ради

Повноваження секретаря сільської, селищної, міської ради закінчуються одночасно із закінченням їх депутатських повноважень в день відкриття першої сесії нового скликання. Відповідно до статті 50 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» повноваження секретаря сільської, селищної, міської ради можуть бути достроково припинені за рішенням відповідної ради.

Звільнення голови постійної комісії з питань бюджету обласної, Київської і Севастопольської міських рад

Повноваження голови постійної комісії з питань бюджету обласної, Київської та Севастопольської міських рад, який працює за рішенням ради на постійній основі, закінчуються у разі припинення повноважень ради, яка утворила цю комісію. Оскільки голова постійної комісії є депутатом, його повноваження як депутата можуть бути припинені достроково у випадках, передбачених законом.

Звільнення заступників сільського, селищного, міського голови з питань діяльності виконавчих органів ради, керуючого справами (секретаря) виконавчого комітету сільської, селищної, міської, районної у місті ради

Відповідно до статті 51 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» після закінчення повноважень сільської, селищної, міської, районної у місті ради, сільського, селищного, міського голови, голови районної у місті ради її виконавчий комітет здійснює свої повноваження до сформування нового складу виконавчого комітету. Повноваження заступника (заступників) сільського, селищного, міського голови з питань діяльності виконавчих органів ради та керуючого справами (секретаря) виконавчого комітету закінчуються після сформування нового складу виконавчого комітету.

Звільнення керівників відділів, управлінь та інших посадових осіб місцевого самоврядування

Відповідно до статті 20 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» перевибори сільських, селищних, міських голів, зміна керівників органів місцевого самоврядування не є підставою для припинення служби посадовими особами виконавчих органів рад, крім працівників патронатної служби.
Звільнення керівників відділів, управлінь та інших посадових осіб місцевого самоврядування має здійснюватися лише згідно з чинним законодавством України. Крім загальних підстав, передбачених Кодексом законів про працю України, служба в органах місцевого самоврядування припиняється на підставі і в порядку, визначеному Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні», іншими законами України, а також статтею 20 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні». Це, зокрема, такі підстави, як відмова посадової особи місцевого самоврядування від складання Присяги (стаття 11); порушення умов реалізації права на службу в органах місцевого самоврядування (стаття 5); неподання відомостей, або подання посадовою особою місцевого самоврядування неправдивих відомостей щодо її доходів у встановлений термін (стаття 13); виявлення, або виникнення обставин, що перешкоджають перебуванню на службі, чи недотримання вимог, пов’язаних із проходженням служби в органах місцевого самоврядування (стаття 12); досягнення посадовою особою місцевого самоврядування граничного віку перебування на службі в органах місцевого самоврядування (стаття 18 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування»).
Посадові особи патронатної служби (помічники, радники) можуть бути звільнені у разі зміни голови районної, районної у місті, обласної ради, Київського міського голови, голови Севастопольської міської ради, міських голів міст обласного і республіканського в Автономній Республіці Крим значення. У цьому випадку в трудовій книжці робиться запис з посиланням на пункт 1 статті 40 КЗпП України. Про наступне звільнення посадова особа місцевого самоврядування патронатної служби не попереджається.

Розірвання трудового договору власником або уповноваженим ним органом відповідно до пункту 1 статті 40 Кодексу законів про працю України

Пунктом 1 статті 40 Кодексу законів про працю України визначено, що у разі змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників, трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом.
Згідно зі статтею 49 цього ж Кодексу про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці.
При вивільненні працівників у випадках змін в організації виробництва і праці враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством.
Одночасно з попередженням про звільнення у зв’язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації. При відсутності роботи за відповідною професією чи спеціальністю, а також у разі відмови працівника від переведення на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації працівник на власний розсуд звертається за допомогою до державної служби зайнятості або працевлаштовується самостійно. Водночас власник або уповноважений ним орган доводить до відома державної служби зайнятості інформацію про наступне вивільнення працівника із зазначенням його професії, спеціальності, кваліфікації та розміру оплати праці.
Статтею 43 КЗпП України визначено, що розірвання трудового договору з підстав, передбачених пунктами 1 (крім випадку ліквідації підприємства, установи, організації), 2 – 5, 7 статті 40, пунктами 2 і 3 статті 41 цього Кодексу, може бути проведено лише за попередньою згодою виборного органу (профспілкового представника) первинної профспілкової організації, членом якої є працівник.
Порядок надання згоди на розірвання трудового договору з ініціативи роботодавця визначений статтею 39 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності».
Відповідно до статті 41 цього Закону працівникам підприємств, установ або організацій, обраним до складу виборних профспілкових органів, гарантуються можливості для здійснення їх повноважень.
Звільнення членів виборного профспілкового органу підприємства, установи, організації (у тому числі структурних підрозділів), його керівників, профспілкового представника (там, де не обирається виборний орган профспілки), крім додержання загального порядку, допускається за наявності попередньої згоди виборного органу, членами якого вони є, а також вищестоящого виборного органу цієї профспілки (об’єднання профспілок).
У випадках, передбачених законодавством про працю, виборний орган первинної профспілкової організації, членом якої є працівник, розглядає у п’ятнадцятиденний строк обґрунтоване письмове подання власника або уповноваженого ним органу про розірвання трудового договору з працівником. Подання власника або уповноваженого ним органу має розглядатися у присутності працівника, на якого воно внесено. Розгляд подання у разі відсутності працівника допускається лише за його письмовою заявою. За бажанням працівника від його імені може виступати інша особа, у тому числі адвокат. Якщо працівник або його представник не з’явився на засідання, розгляд заяви відкладається до наступного засідання у межах строку, визначеного частиною другою цієї статті. У разі повторної неявки працівника (його представника) без поважних причин подання може розглядатися за його відсутності.
Виборний орган первинної профспілкової організації (профспілковий представник) повідомляє власника або уповноважений ним орган про прийняте рішення у письмовій формі в триденний строк після його прийняття. У разі пропуску цього строку вважається, що виборний орган первинної профспілкової організації (профспілковий представник) дав згоду на розірвання трудового договору.
Власник або уповноважений ним орган має право розірвати трудовий договір не пізніш як через місяць з дня одержання згоди виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника).