Сьогодні голова обласної ради Віолета Лабазюк долучилася до відкриття дводенної конференції з презентації Української мережі материнських центрів «МІРА», яка об’єднує громадські організації, представниць комунальних установ, жінок-лідерок з різних регіонів України та інших країн задля підтримки матерів. Ініціатива реалізована громадськими організаціями «Жіночий хаб» (Хмельницький) і «Рада зі справ ВПО «Вікторія» (Волочиськ) за підтримки міжнародної мережі материнських центрів MINE. В результаті досягнутих напрацювань, у квітні 2026 було зареєстровано громадську спілку.
Крім того, в онлайн форматі у заході взяли участь представники материнських центрів з Німеччини, Словаччини, Боснії і Герцеговини.
Під час свого виступу Віолета Олександрівна наголосила на важливості створення доступних просторів підтримки для жінок і матерів, які в умовах війни поєднують виховання дітей, роботу, волонтерство та турботу про свої родини. Зауважила, що такі ініціативи дають можливість жінкам знайти однодумців, поділитися досвідом, отримати необхідну допомогу та відчути підтримку. Також відзначила важливість системної роботи в цьому напрямі й розповіла про ініціативи обласної ради спільно з партнерами, спрямовані на підтримку жінок, родин військовослужбовців і ветеранів, зокрема ретрити, соціальні проєкти та групи самодопомоги. Подякувала засновникам мережі материнських центрів і всім, хто долучається до її розвитку на Хмельниччині та в територіальних громадах.
У рамках дводенного заходу учасники беруть участь у інтерактивних сесіях, майстер-класах та панельних дискусіях. Серед тем обговорень – роль материнських центрів в міжнародному контексті та житті громади, а також перспективи їх розвитку на базі бібліотек, центрів культури та інших комунальних закладів.
За оцінкою Агентства ООН у справах біженців, на початок 2026 року в Україні налічується близько 3,7 млн внутрішньо переміщених людей. Вимушене переміщення означає втрату звичних соціальних зв’язків, а для багатьох родин – необхідність заново будувати коло довіри та підтримки. Переміщені жінки стикаються з додатковими бар’єрами. Так, працює лише 48% переміщених жінок проти 71% переміщених чоловіків. Це ілюструє, що інтеграція жінок у громаду – це питання соціальної адаптації та економічної самостійності й доступу до можливостей.
