Костел святого Михайла та монастир ордену отців бернардинів розташований в Ізяcлаві на Хмельниччині. Його було закладено на початку 17 століття. Він є однією з найдавніших будівель містечка.
У період зведення монастиря на українські землі чимало нових тенденцій в архітектуру й містобудування принесли європейські будівельники, які приїжджали сюди працювати на запрошення. Автором проекту монастирського комплексу в Ізяславі вважають Якуба Мадлайна. Донині збереглися створені в той час західний фасад будівлі монастиря з аттиком і типовими фронтонами. Корпус монастиря являє собою єдиний із костелом архітектурний ансамбль. Це двоповерхова споруда площею 67 на 37 метрів. На східному фасаді створено ризаліт – у ньому містилася монастирська їдальня. Входи до колишнього монастиря є з півдня, сходу і заходу, вони ведуть через тамбури з фронтонами.
Монастир постраждав під час Визвольної війни у 1648 році, але пізніше був відновлений та перебудований під керівництвом архітектора Паоло Фонтани.
Постановою Ради Міністрів УРСР від 24 серпня 1963 року комплекс пам’яток («костел бернардинів, келії, мури з брамою та баштами») було узято під охорону держави. Костел св. Михайла та монастир бернардинів занесли до Державного реєстру національного культурного надбання, а 23 вересня 2008 року внесли до переліку памʼяток культурної спадщини, що не підлягають приватизації.
Костел можна побачити практично з будь-якої точки, адже комплекс стоїть на високому лівому березі річки Горинь. Ця пам’ятка будівництва епохи бароко упродовж кількох століть була римо-католицькою святинею. За радянських часів приміщення обителі було перебудовано під в’язницю суворого режиму. Цю функцію споруду виконує й досі, тому огляд території неможливий.
