Мета його – то правда і любов

У Хмельницькому обласному літературному музеї відбулася презентація книги «Мета його – то правда і любов. Микола Матвіїв – одинокий лелека поезії».

Студенти-філологи та викладачі гуманітарно-педагогічної академії познайомилися з другою посмертною книгою маловідомого в Україні поета. Перша – «Микола Матвіїв – одинокий лелека поезії» вийшла у світ 2013 року. Обидві підготовлені до друку та видані колективом літературного музею при  активній участі Деражнянської центральної бібліотеки. Друга – доповнена досі невідомими творами поета, які надав музеєві зі свого власного архіву письменник Богдан Теленько.

Історія літератури знає чимало випадків, коли відкриття і поцінування творчості поета відбувалося уже після його відходу в засвіти – і то нерідко лише за частиною того, що він писав, основний масив же гинув безслідно. Така мистецька доля судилася нашому землякові Миколі Матвіїву. Досі не знайдено жодної прижиттєвої публікації його поезій, але те, що дивом залишилося в рукописах, машинописах і листах, – вражає своєю художньою довершеністю, глибиною почуттів, своєрідністю бачення світу, історії, майбутнього.

Не вірю, що боїв уже не буде.

Є вороги – то будуть знов бої.

І будуть кулями пробиті груди.

І будуть крові чорні ручаї…

Та той народ, що в нього погляд чистий,

Не може згинути. Він переможе знов.

Мета його – то правда і любов.

Розтерзаний,  він вистояв.

І вистоїть.

Так писав Микола Матвіїв, може, років сорок тому. Ніби він споглядав сьогоднішні події – загарбницьку війну Московії проти України.

І кожна з віднайдених поезій хвилює почуттями, вражає художньою майстерністю сьогоднішнього читача – ніби написана щойно, нашим сучасником. Хоч автора вже нема поміж нас уже понад тридцять літ…

Микола Матвіїв народився 11 січня 1940 року в селі Коржівці Деражнянського району. Виростав у сім’ї, багатій на дітей і на злидні. Але не тільки на відмінно вчився у школі, але й мав хист до малювання, до художнього слова.

Здавалося, доля мала б вивести талановитого юнака на рівну, щасливу дорогу. Та незалежний характер, пристрасна натура і збіг обставин проклали йому тернисту, звивисту стежку. Не вдалося здобути вищої освіти у Львівському державному університеті, не склалося сімейне життя, не зміг примусити себе «служити» літературі радянського режиму. Він жив мистецтвом слова у самому собі. Писав для себе. Знав, що його творчість не сприйметься тогочасним читачем.

До свого читача він прийшов аж тепер. Прийшов не сам, бо тіло його вже майже третину століття (помер 23 лютого 1991 року) покоїться в селі Красносілці, біля рідних Коржовець, – прийшли його поезії, його листи, спогади про нього. І відкрився поет – глибокий, щемкий, пронизливий своїм словом, своєю душею. Відкрився поет землякам-односельцям, краянам, Україні.

Директор обласного літературного музею письменник Василь Горбатюк під час презентації розповів про життєвий і творчий шлях Миколи Матвіїва, про працю над підготовкою книги до видання, висловив вдячність обласній владі за фінансову підтримку мистецької новинки, адже книгу видано згідно Обласної програми розвитку культури і духовності. Щоправда, через повномасштабну війну Московії проти України книга побачила світ значно пізніше, ніж передбачалося, але справжня поезію завжди приходить до читача вчасно – бо вона побудована на непроминальних і завжди сучасних життєвих і мистецьких основах.

За матеріалами Хмельницького

обласного літературного музею